Система психологічної підготовки до ЗНО
(методичні рекомендації батькам щодо психологічної підготовки до ЗНО)
Будь-який іспит для учня завжди є певною мірою стресовою
ситуацією. Ще актуальнішою ця істина стає в умовах проходження зовнішнього
незалежного оцінювання (ЗНО). Зовнішнє незалежне оцінювання - неминучий етап
життя для тих, хто хоче здобути вищу освіту. У перекладі з англійської
“тестування” означає “перевірка”. І справді, під час тестування перевіряють
найрізноманітніші риси людини - від знань до якостей пам'яті, мислення та
вміння зберігати спокій, впевненості у своїх силах. Зовнішнє незалежне оцінювання
має низку особливостей, які можуть викликати у випускників різні труднощі, в
тому числі і психологічні. Процедура проходження зовнішнього незалежного
оцінювання - діяльність складна, що відрізняється від звичного досвіду учнів і
диктує особливі вимоги до рівня розвитку та зрілості психічних функцій.
Для того, щоб абітурієнт впевнено почував себе під час
проходження тестування, йому потрібна спеціальна психологічна підготовка.
Психологічна допомога абітурієнтам під час зовнішнього незалежного оцінювання
передбачає, перш за все, профілактику стресів та налаштування психічної сфери
учня до процедури тестування. Найбільшою проблемою в ситуації тестування стає
наше хвилювання. Гормон, який виділяється, коли людина відчуває страх, тривогу,
впливає на продуктивність функціонування пам'яті та мисленевих процесів.
Надмірна кількість гормону страху в організмі, може бути причиною того, що
деякі учні на іспитах цілковито забувають вивчений матеріал.
Основна мета психологічної підготовки до ЗНО – це
забезпечення оптимальної реалізації психічних можливостей учнів та
застосування, у максимальній мірі отриманих знань, умінь та навичок під час
зовнішнього оцінювання.
Не менш важливою є роль батьків у системі психологічної
підготовки до ЗНО. Батьки – це найрідніші люди для кожного учня і тому їхня
підтримка є необхідною та важливою.
Психологічна підтримка – це один з найважливіших чинників,
що визначають успішність Вашої дитини під час складання ЗНО. Справжня підтримка
повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей та позитивних сторін дитини.
Підтримувати свою дитину – значить вірити в неї. Підтримка заснована на вірі у
природжену здатність особистості долати життєві труднощі за підтримки тих, кого
вона вважає значущими для себе. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині
своє задоволення, захоплення, свою радість і гордість від її досягнень або
зусиль.
Інший шлях – навчити дитину справлятися з різними
завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!». Щоб
продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання
забути про минулі невдачі своєї дитини; допомогти дитині знайти впевненість у
тому, що вона може впоратися із тим чи іншим завданням; пам'ятати про минулі
успіхи і нагадувати їх. Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад:
«Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре»
тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій тощо.
Психологічні підказки батькам:
Забезпечте вдома зручне місце для занять і слідкуйте, щоб
дитині ніхто не заважав готуватись до ЗНО. Допоможіть дитині розподілити теми
підготовки по днях. Ознайомтеся з методикою підготовки до тестування.
Не акцентуйте свою увагу на кількості балів, яку ваша дитина
отримає під час ЗНО. Поясніть їй, що кількість балів не є показником її
можливостей.
Не підвищуйте тривожність дитини напередодні ЗНО, бо це
негативно позначиться на результатах тестування.
Ви можете допомогти своїй дитині в складний період
підготовки та складання ЗНО. Розумінням і підтримкою, любов’ю і вірою в її
сили.
Зверніть увагу на харчування дитини. Подбайте, щоб вдома
була поживна і різноманітна їжа, що забезпечить збалансований комплекс
вітамінів.
Не залякуйте дитину ЗНО, і не згадуйте про нього в
негативному сенсі. Сформуйте в дитини спокійне ставлення до процедури
тестування.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
1. Контролюйте скільки спить ваш син чи донька. Регулярне
недосипання небезпечне для психіки, послаблюється імунітет і загострюються
хронічні захворювання дітей.
2. В екзаменаційний період дуже важливе харчування випускників.
Воно має бути повноцінним. Підліткам слід давати продукти, які містять вітамін
Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. У натуральному вигляді є в
картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах.
3. Споживання на добу до 8 склянок рідини позитивно впливає
на організм, зокрема, покращується робота нирок, вони краще протидіють
урологічним інфекціям. При цьому корисно пити звичайну воду, натуральні соки.
Вживання кави не підвищує працездатності,а підсилює стрес, викликає сильну сечогінну
дію, що призводить до зневоднення організму і підвищеної роздратованості.
4. Звертайте увагу на посуд, з якого їдять ваші діти. Краще,
аби він був золотавий. Цей колір заспокоює нервову систему, концентрує увагу,
покращує настрій і пам'ять.
5. Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, переймайтеся їхніми
проблемами, допомагайте вирішувати їх. Займіть позицію «друга» у відносинах з
дітьми.
6. Постарайтеся, щоб у родині панував спокій, порозуміння.
Розв'язання конфліктів залиште на потім.
7. Вірте у свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй
відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.
Успішне складання ЗНО — свято не тільки для дитини, але й для всієї родини. Не сприймайте відмінний результат як належний і єдиний можливий, у будь-якому разі порадійте з дитиною. Незадовільний результат — це не трагедія, це досвід. Не вішайте ярлика «нездара» на свою дитину. Обговоріть те, що трапилося, і врахуйте цей досвід. По суті, наші діти не просто складають іспити з навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуванням характеру, сили волі, уміння потрібної миті проявити себе, показати свої досягнення в певній галузі, уміння не розгубитися, упоратися із хвилюванням — цього неодмінно треба вчити та вчитися.
Правил про те, як виховувати дитину, придатних на всі випадки життя, не існує. Усі діти різні. Кожна дитина унікальна, унікальні і наші з нею стосунки. Але є речі, які протипоказані при спілкуванні з будь-якою дитиною без винятку. Мова йде про те, чого батькам робити не можна.
Якщо ми хочемо виховати людину, якій притаманна самодисципліна, нам треба в першу чергу розвивати її самосвідомість, прагнути до того, щоб у дитини сформувався позитивний образ самої себе, і уникати всього, що руйнує цей позитивний образ.
Що гріха таїти, навіть найтерплячіші батьки час від часу в "засмучених почуттях" все ж користуються недозволеними заходами, але нерідко до них вдаються просто через незнання.
Не принижуй дитину!
Ми іноді запросто можемо сказати дитині: "А краще ти нічого не міг придумати? У тебе взагалі голова на плечах є?" і так далі. Всякий раз, коли ми вимовляємо що-небудь подібне, ми руйнуємо позитивний образ сина чи дочки.
Не погрожуй!
"Якщо ти ще раз зробиш - ти у мене отримаєш!", "Якщо ти ще раз стукнеш братика, я тебе. . . " Кожен раз, коли ми так говоримо, ми вчимо дитину боятися і ненавидіти нас. Загрози зовсім марні - вони не покращують поведінки.
Не вимагати обіцянок!
Добре знайоме: дитина завинила, а мама їй каже: "Пообіцяй, що більше ніколи-ніколи так робити не будеш" - і отримує, звичайно, обіцянку. А через півгодини дитина повторює свою витівку. Мама ображена і засмучена: "Ти ж обіцяв!" Вона просто не знає, що обіцянка нічого не означає для маленької дитини. Дитина живе тільки в сьогоденні. Якщо вона чутлива і совісна, то вимагання обіцянок буде розвивати в неї почуття провини, якщо ж дитина не чутлива, це тільки навчить її цинізму: слово - це одне, а справа - зовсім інше.
Уникайте гіперопіки!
Зайва опіка привчає дитину до думки, що сама вона нічого робити не може. Багато батьків не можуть оцінити можливостей дітей що-небудь робити самостійно. Прийміть як девіз: "Ніколи не роби за дитину те, що вона може зробити сама".
Не вимагай негайної покори!
Уявіть, що чоловік говорить вам: "Олена, кинь все і цю ж хвилину приготуй мені кави". Як вам це сподобається? Точно так само вашій дитині не подобається, коли від неї вимагають, щоб вана негайно залишила своє заняття, краще попередити її заздалегідь: "Хвилин через десять будемо обідати", тоді ми цілком можемо дозволити їй побурчати трохи: "Ой, мам! Я ще пограю". Сліпе беззастережне підпорядкування характерно для маріонетки, але воно не сприяє формуванню незалежної, самостійної людини.
Не потурай дитині!
Мова про вседозволеність. Діти відразу відчують, що батьки бояться бути твердими, коли вони переступають межі дозволеного, бояться сказати їм "ні". Це вселяє в них впевненість, що всі правила гумові - варто трішки натиснути, і вони розтягнуться. Таке може спрацьовувати в рамках сім'ї, але за її межами дитину чекають гіркі розчарування. Потурати дитині означає позбавляти її можливості вирости пристосованою до життя людиною.
Не вимагай того, що не відповідає віку дитини!
Якщо ви чекаєте від свого дворічного малюка, щоб він слухався, як п'ятирічний, то цим ви провокуєте у нього неприязнь до вас. Ви вимагаєте від нього зрілості поведінки, на яку він ще не здатний - це погано позначається на розвитку його самосвідомості.
Не моралізуй і не говори дуже багато!
Кожного дня тисячі слів осуду вихлюпуються на наших дітей. Якщо всі їх записати на магнітофон і прокрутити мамам, вони будуть вражені. Чого тільки вони не говорять своїм дітям! Загрози, насмішки, бурчання, цілі лекції про мораль. . . Під впливом словесного потоку дитина "відключається". Це для неї єдиний спосіб захисту і вона швидко його освоює. А оскільки відключитися повністю вона не може, то відчуває почуття провини, а це розвиває негативну самооцінку. Всі "моралі" зрештою для дитини зводяться до таких схем: "Те, що ти зробив, - це погано. Ти поганий, тому що це зробив. Як ти міг так вчинити після всього хорошого, що мама зробила для тебе?"
1. Шановні батьки! Пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва слухати й бути людиною.
2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.
3. Мої ручки маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.
4. Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.
5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання лише відповідно до ваших очікувань.
8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатися й поводитися. Ваші слова, почуття, вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому вчіть мене, будь ласка, найкращого.
9. Пам’ятайте, що ми з вами не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.
10. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але обережно, аби ваша любов не перетворилась на милиці, що заважатимуть мені робити самостійні кроки.
Любі мої! Я вас дуже люблю!!! Покажіть мені, що й ви мене любите.
1. Якщо дитину постійно критикують - вона вчиться ненавидіти.
2. Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.
3. Якщо дитину висміюють - вона стає замкненою.
4. Якщо дитині постійно докоряють - вона вчиться жити з почуттям провини.
5. Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.
6. Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.
7. Якщо дитина живе в розумінні добра й доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Під час спілкування з дитиною не слід уживати наступні висловлювання:
· Я тисячу разів говорив тобі, що…
· Скільки разів треба повторювати…
· Про що ти тільки думаєш…
· Невже тобі важко запам’ятати, що…
· Ти стаєш…
· Ти такий самий як…
· Відчепись, мені ніколи…
· Чому твоя подруга (друг) така (такий), а ти – ні…
Спілкуючись із дітьми, бажано вживати наступні висловлювання:
· Як добре, що ти в мене є.
· Я так рада тебе бачити.
· Мені так добре з тобою.
· Добре, що ти прийшов(ла).
· Я за тобою скучила.
· Мені приємно, що ти саме так зробив(ла)
· Спасибі тобі,я дуже вдячна.
· Якби не ти, я ніколи із цим не впорався(лась)
· Я вірю в тебе, ти з усім впораєшся.
Немає коментарів:
Дописати коментар